Здається, що веселка щедро поділилася з художниками своїм многоцветьем — кожна фігурка захоплює яскравістю і соковитістю фарб. Барині в пишних сукнях, півні і індики з хвостами, схожими на павині, фантастичні двоголові коні у візерунках, — ці самобутні персонажі примушують згадати народні казки. Димковская іграшка — явище воістину унікальне. Її неможливо сплутати з глиняними виробами з інших країв.
Загадкове свято
Зараз слобода Димково — це частина міста Кірова(колишні назви — Хлинов, Вятка). Історія знаменитої на весь світ іграшки налічує близько 400 років. Ліпленням займалися жінки. Глиняні фігурки нерозривно пов'язані з весняним святом, відомим як Свистопляска, або Вятская свистунья. Його відмічали в четверту суботу після Пасхи. Корені у нього дуже древні — він пов'язаний з культом землі і присвячений пробудженню природи після зимового сну.
Свято наповнене не лише радістю. Цей ще і спогад про Хлиновском побоїще. Трагічна подія сталася в XV столітті. Коли до міста Хлинову підійшли вороги, жителі зрозуміли, що самі не зможуть здолати таку силу. Було вирішено покликати на допомогу устюжан. Підмога прийшла, проте в нічній темряві хлиновци прийняли друзів за ворогів. Почалася битва, і лише під ранок стало ясно, що "своя своїх не познаша".
На згадку про загиблих на місці тих подій була побудована каплиця. Там щорічно служилась панахида. Тільки після цього починалося свято. Таке поєднання скорботи і радості несло в собі сенс — воно втілювало урочистість життя над смертю. Упродовж довгої зими майстрині ліпили свистілок спеціально до свята. Він тривав три дні, розписні іграшки продавалися на веселих ярмарках.
Відродження барвистої казки
У кінці XIX століття рукотворні глиняні фігурки були витіснені фабричними гіпсовими виробами. Проте відомий вятский художник Олексій Іванович Деньшин взявся за відродження промислу. Ретельно вивчалися особливості унікального ремесла, збиралися матеріали. У 30-і роки XX століття була організована артіль "Вятская іграшка". Вона об'єднала чудових майстринь, серед яких — Зоя Василівна Пенкина, Ганна Опанасівна Мезрина, Єлизавета Олександрівна Котяча.
Відродження промислу було перерване початком війни, проте в 1942 році виробництво яскравих виробів поновилося. За словами Олексія Деньшина, "димковская іграшка в ці дні грала роль якогось світлого життєрадісного чинника неувядаемости творчих сил народу, його генія". У 50−60-е роки промисел активно розвивався. Мистецтво видатних майстринь було відмічене численними нагородами. Зараз в Кірові діє творче об'єднання "Димковская іграшка".
Точки, лінії, круги.
Перш ніж вироби з'являться перед глядачами в усій своїй пишності, майстрам необхідно виконати складну, копітку роботу. Яскраво-червона глина ретельно перемішується з дрібним піском. Іграшки нерідко складаються з безлічі деталей, кожна з яких ліпиться окремо. Потім фігурка збирається — для склеювання використовується рідка глина. Усі нерівності на поверхні акуратно згладжуються.
Іграшка спочатку просушується на повітрі, потім обпалюється. Після цього вона покривається білилами і розписується. У минулі часи для білення використовувалася крейда, розлучена в молоці. Фарби робилися на основі яйця з квасом. Іноді у кінці уся фігурка покривалася збитим білком для блиску. Малюнки наносилися пташиним пір'ям. Зараз для розпису використовуються анілінові барвники. Іноді приклеюються квадратики з сухозлітного золота або його імітації — потали.
Одна з особливостей димковской іграшки — багата колірна гамма. Нарядна палітра робить вироби дуже впізнанними. Переважаючі кольори — червоний, синій, зелений, жовтий. Існують певні канони для розписів. Кожен елемент візерунка несе в собі конкретний сенс. Круги символізують Сонце, хвилясті лінії — воду. Точки зображують людські сліди. Перехрещені прямі лінії означають колодязь. Ці символи дуже древні.
Літні фарби посеред зими
Цікаво, що яскраві, багатоколірні фігурки допомагають лікувати таке явище, як колірний голод. Природа у вятских землях досить сувора, в холодну пору року пейзаж позбавлений великої кількості фарб. Зараз психологи підтверджують, що в таких умовах дуже важливо вносити в обстановку яскраві кольори. Люди здавна відчували це — задовго до наукових досліджень. Нарядні іграшки піднімали настрій посеред суворої зими. Кожна з них була нагадуванням про літо.
У 1968 році на Кіровській студії телебачення був знятий документальний фільм "Димковская іграшка", присвячений унікальному промислу. Автори оживили фігурки — перед глядачами на екрані з'явилося ціле місто, населене веселим народом. Закачалися гойдалки, закрутилися каруселі, по дорогах помчали швидкі трійки. Іграшки неначе зажили своїм життям.
Барвисті фігурки дійсно виглядають живими — досить лише уважніше придивитися до них. Вони схожі на народні пісні — завзяті, веселі, наповнені теплим гумором. Це справжній фейєрверк барвистих фантазій. Кожна іграшка несе на собі відбиток минулих століть. Вона увібрала в себе мудрість, яку майстри намагаються передати майбутнім поколінням.
